До Херсонського місцевого центру з надання Безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) звернулась громадянка М. за здійсненням представництва її інтересів у суді як відповідача по цивільній справі за позовом одного із банків.
Предметом спору було стягнення заборгованості по кредиту, виданому у 2007 році у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів щомісяця за відсотковою ставкою – 24% на рік.
Сума заборгованості, визначена позивачем, становила понад 1400 доларів США та складалася, зокрема, з тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів. Сама ж клієнтка була впевнена, що закрила кредит ще у 2007 році та з того періоду карткою не користувалася.
Дослідивши матеріали справи, адвокат системи БПД акцентувала увагу суду на тому, що банком пропущений визначений ст. 256 Цивільного кодексу України строк позовної давності, оскільки останній платіж було здійснено клієнтом ще у 2009 році - тобто понад вісім років тому(!) - та наполягала на тому, що вимоги банку не можуть бути задоволені.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області року в задоволені позову відмовлено саме через пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин.