Мабуть кожен із нас регулярно відчуває вплив «мови ворожнечі», коли читає або переглядає новини, передачі, аналітику у виконанні ЗМІ. Проте сформулювати визначення напевне важко. Мова ворожнечі (англ. hate speech — букв. «мова ненависті», хейтспіч) — це систематичне застосування промов, які спрямовані на проявлення агресії направленої на людину або групу осіб за ознакою раси, релігії, статі або сексуальної орієнтації. Таке визначення, за суттю, є універсальним – його представлено в роботі Макаренко Є.А. «Стратегічні комунікації в міжнародних відносинах». Із «мовою ворожнечі» ми стикаємось щодня, причому по кілька разів.
Крим і “мова ворожнечі”
Війна та окупація змушують нас частіше застосовувати «мову ворожнечі» і частіше її чути та слухати. Саме «мова ворожнечі» робить нас дедалі більш далекими від мешканців тимчасово окупованого Криму. Майже чотири роки окупації віддаляють мешканців материкової України, зокрема найближчого до Криму обласного центру, від реалій життя кримчан. За ці чотири роки Криму стає менше в інформаційному полі Херсонщини. Про це свідчить моніторинг сайтів, які виходять в топ ukr.net та офіційних сайтів органів місцевого самоврядування. Це спричиняє посилення непорозумінь між мешканцями Криму та материкової України: мешканці неокупованої України дуже часто не розуміють проблем мешканців півострова, адже не знають про їхні особливості. При цьому, журналісти, блогери та офіційні особи іноді дозволяють собі різкі або непрофесійні висловлювання на адресу мешканців Криму, а це спричиняє посилення ворожого ставлення до кримчан. Саме такі висловлювання і є ознаками «мови ворожнечі».
Практика роботи з кримчанами в якості журналіста і волонтера свідчить про наступне:
- Інформації, яку можуть отримати кримчани з материкової України стає дедалі менше. Це спричинено як зменшенням її кількості в інформаційному полі в цілому, так і блокуванням з боку влади окупанта.
- Мешканці материкової України часто не знають про проблеми кримчан, тому і не розуміють їх. Це спричиняє численні конфлікти між кримчанами та мешканцями неокупованої України.
- Ознаки мови ворожнечі – явні і неявні – протягом чотирьох років продовжують з’являтись в онлайн-ресурсах Херсоннщини.
Основні ознаки мови ворожнечі з тимчасово окупованим Кримом Ви можете побачити на інфографіці.
Якщо згадати інформаційні заголовки та статті деяких онлайн-ресурсів, можна ідентифікувати явні ознаки ворожнечі:
- «Біженці» замість «переселенці» або «внутршіньо переміщені особи».
- Нешанобливе ставлення до представників певних релігійних та етнічних груп.
- Плутанина між поняттями «національна меншина» і «корінний народ».
Однак, усі ці ознаки стають гострішими, якщо врахувати той факт, що інформації про Крим в онлайн-ресурсах Херсонщини стає дедалі менше.
“Мова ворожнечі” в риториці очільників Херсона і Херсонщини
Ключовими персонами, які задають тон інформаційного поля, це, звісно, очільники міста та області. Якщо у 2014-му році, коли окупація Криму щойно шокувала мешканців усієї України, тодішній в.о. міського голови Херсона (нинішній міський голова) Володимир Миколаєнко регулярно і впевнено заявляв про відсіч можливих провокацій сепаратистів, то сьогодні подібних відео не віднайти:
Так само регулярними були виступи тодішнього голови Херсонської ОДА Юрій Одарченка (нині – Народний депутат України) щодо ситуації в Криму. Це стосується як поточної ситуації в окупованому Криму, так і оперативної інформації для мешканців Криму.
Після Юрія Одарченка ХОДА очолив Андрій Путілов. Його заяви стосовно окупованого Криму були доволі рідкими, хоча очолював ХОДА він понад рік. Найбільш значущими і частими були його заяви щодо черг на кордоні з Кримом:
У цьому самому сюжеті мова йде про організацію електронних черг для подолання численних заторів на кордоні з Кримом, однак, ініціативу так і не було реалізовано.
Андрій Путілов очолив ХОДА під час розгортання конфлікту стосовно блокування адміністративної межі з Кримом, тому його каденції властиві різкі заяви щодо підтримки такої блокади:
З одного боку, це явна ознака мови ворожнечі: фактично голова ХОДА закликає обмежити поставки продукції до території, яку Україна визнає як свою, хоч і окуповану. З іншого боку, губернатор Херсонщини висловлює позицію підтримки представників корінного народу, який протестує проти політики-окупанта: «Як громадянин і патріот України я підтримую прагнення кримських татар продемонструвати свій протест проти політики країни-окупанта на території анексованого Криму. Репресії, переслідування представників кримських татар, противників анексії півострова неприпустимі».
Наступною обов’язки голови ХОДА виконувала Валентина Січова. Її головування не відзначилось гучними заявами та активним діями щодо окупованого Криму, хоча її каденція тривала з кінця 2015 року до кінця квітня 2016-го. Саме тоді розпочалась активна фаза продовольчої блокади Криму, проте риторика Валентини Січової в основному містила офіційні заяви. Проте певні ознаки мови ворожнечі в її риториці віднайти можна. Так, під час візиту другого секретаря з політичних питань Посольства Великої Британії в Україні Ліси Тамвуд пані Валентина дозволила собі доволі суперечливу заяву: «Звичайно, у зв’язку з анексією, ми втратили економічні відносини з півостровом Крим, але така ситуація дала нам змогу відкривати нові ринки збуту та налагоджувати нові торгівельні відносини». З одного боку, з економічної точки зору Валентина Січова має рацію: анексія Криму фактично відкрила нові горизонти перед Херсонщиною. Однак, з вуст виконуючої обов’язки голови Херсонської ОДА – ключової політичної фігури області – така заява може бути сприйнята як підтримка анексії півострова на благо Херсонщини: складається враження, що Херсонщині заважав розвиватись саме Крим, який перебував під офіційною українською владою. Подібна заява цілком може лунати під час аналітичного економічного звіту від аналітика, але аж ніяк під час офіційної зустрічі з вуст політика.
Якщо оцінювати заяви нинішнього голови ХОДА Андрія Гордєєва стосовно окупованого Криму, то вони відбуваються регулярно: передача Благодатного вогню на Великдень,блокування межі в Криму,запуск радіо з українським мовленням у Криму тощо. Таким чином, Крим знову почав лунати з вуст очільника облдержадміністрації. Також інформація про Крим з’являється регулярно на сайті ХОДА, проте здебільшого це інформація оптимістичного характеру: нагородження переможців футбольного турніру «Крим – це Україна!»,прийняття абітурієнтів з Криму,впевненість у поверненні Криму тощо.
Якщо оцінити риторику Андрія Гордєєва, то вона доволі різка у відношенні до окупанта, проте іноді, як і у випадку Андрія Путілова, може містити ознаки мови ворожнечі і у відношенні до мешканців Криму, які є громадянами України, хай і окупованої. Наприклад:
Гордєєв ні світла ні води окупантам
Із часом риторика Андрія Гордєєва дещо пом’якшилась.
На сайті ХОДА за запитом «Крим» з перших 20 статей на першій сторінці 4 носять консультативний характер, 3 – інформація про порушення, 1 не має стосунку безпосередньо до Криму, інші – інформація про події і заходи. Вже на другій сторінці з 20 статей лише 4 є корисними для мешканців тимчасово окупованого Криму. Отже, відчувається нестача інформації, причому оперативної – здатної допомогти мешканцям окупованого Криму швидко зорієнтуватись під час перебування в материковій Україні.
Висновки
Чому Крим зникає з інформаційного поля Херсонщини? Цьому може бути кілька причин, проте головні можна виділити:
- Тема війни – більш болюча і кривава, тому видається більш гострою і загрозливою. На тлі війни тема окупації відходить на другий план, хоча за фактом є не менш болючою і кривавою.
- Більшість кримчан з міркувань безпеки не діляться інформацією з незнайомими, зокрема журналістами. Це провокує блокування інформаційного поля: журналіст має увійти в довіру до мешканця півострова – фактично єдиного правдивого джерела інформації – та витратити чимало часу на те, аби розібратись у темі.
- Мешканці окупованого півострова діляться та обмінюються інформацією між собою та особами, яким довіряють, здебільшого у закритих і таємних групах соціальних мереж. При цьому, взяти коментар для створення матеріалу із дотриманням журналістських стандартів важко фізично.
Подолання цих перешкод – важка, але важлива задача. Без неї деокупація Криму стає неможливою, як і порозуміння кримчан із мешканцями материкової України.
Євгенія Вірлич
Цю статтю підготовлено в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», яка впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Зміст публікації являється відповідальністю виключно автора.