Проклятий день!

Американський кінематограф дуже часто використовує День народження як відправну точку фільмів категорії «Хорор». Гинуть люди, цілі сім’ї, старі, діти. А маніяк носиться з ножем/пилкою/сокирою і добиває вцілілих. Жах! Але кіно закінчилося і глядачі, вийшовши із зали кінотеатру у тремтінні від спогадів про кінематографічні жахи, прийшли додому, у світло та затишок, і забули усі страхіття.

Росія сама написала сценарій, зрежисерувала та створила собі страшне кіно у цьому стилі, обравши путіна на головну роль – своїм «князем пітьми». І саме сьогодні у ного «День народження». І з цього «кінотеатру» вийти вже ніхто не може. Та й нікуди… «хорор» повсюди, пише політолог Юрій Федоренко у своєму у блозі на Цензор.нет.

Згідно з опитуванням, проведеним у 2023 році, глядачі більше люблять фільми жахів у наступних країнах: США, Японія, Велика Британія, Італія, Іспанія. Кожен обирає те, чого йому не вистачає у реальному житті. Росія не входить до цього переліку. Не дивно. Чого-чого, а жахів вистачає росіянам у повсякденному житті. Натомість, росія у лідерах за уподобанням комедій та фантастики. Треба ж хоча б у кінотеатрі посміятися та відчути себе героєм фантастичного фільму з яскравим щасливим закінченням. А потім «добро пожаловать в реальность»!

«Jedem das Seine» – кожному – своє! Ця фраза вже давно перемістилася з девізу над входом до концентраційного табору «Бухенвальд» на всю територію колишнього «переможця», яку «рогатий князь» зміг перетворити на величезний концентраційний табір. Невідомо, чи то путін писав сценарій цього «кіна», чи він лише найманий виконавець, але перебіг морального занепаду росії чітко відповідає критеріям якісного сценарію фільму жахів, усі прийоми якого спрямовані на створення атмосфери страху і напруги.

Все за класикою, як по-писаному.

Створення загрози. На початку фільму необхідно створити загрозу, яка переслідуватиме героїв протягом усієї історії. Це може бути зловісний персонаж, надприродна істота або навіть просто відчуття тривоги.

І ось вже Захід на перших хвилинах кіна перетворюється з «партнера» та «конкурента» на «осередок світового Зла», абсолютну протилежність «скрепним засадам такого гарного та справедливого російського суспільства».

Нагнітання напруги. Після створення загрози необхідно поступово нагнітати напругу, щоб глядачі відчували, що щось погане має статися. Це можна зробити за допомогою різних прийомів, таких як несподівані звуки, різкі рухи камери і тривожна музика.

Музики не було чутно, але Україна «зненацька» виявилася «провідником та адептом світового Зла», яке вперто лізе до святої русі зі своїми «диявольськими зазіханнями на честь, совість та свободу російських богатирів». До бою, «вітязі»! «Наше дєло правоє/лєвоє, все рівно, яке, але ворога буде покарано»!

Несподівані повороти сюжету. Один із найефективніших способів налякати глядачів – це зробити щось несподіване. Це може бути несподіваний поворот сюжету, несподіваний зовнішній вигляд персонажа або несподіваний спосіб смерті персонажа.

«І пішли славні вітязі у бій!» Не всі, правда, дехто так і не зміг зрозуміти, як віками «братська країна» могла раптово перетворитися на ворога №1… «А як вам біолабораторії, торгівля дитячими органами, масові вбивства «гарних українців» страшними нелюдями з влади? Мало вам, вітязі?».

Можливо, у першому варіанті «сценарію» й було передбачене несподіване перетворення, наприклад, Зеленського, на страшну потвору-рептилоїда, але потім сценарист схаменувся – не той жанр, то вже «фантастика», «а в нас – хорор!»

До речі, «несподіваний спосіб смерті персонажа» за сценарієм випав Пригожину, який чомусь вирішив у літаку погратися зі своїми «ближніми» у м’яча гранатами! Чим не несподіванка?

Прихована загроза. Іноді страшніша не та загроза, яку ми бачимо, а та, про яку ми тільки здогадуємося. Прихована загроза може бути більш лякаючою, ніж явна, бо вона залишає більше місця для уяви.

Першість у цій категорії виборюють все ті ж «біолабораторії», де кляті вороги створюють генетичні віруси для знищення росіянців, та «загроза підриву українцями власних АЕС» для того, щоб показати «кузькину мать» усім «порядним, чесним та набожним росіянам».

Емоційний зв'язок глядачів із героями. Це – щоб вони переживали за свого обранця. До втрати свідомості та серцевих нападів.

Пропаганда – їхнє фсё. Дуже вправне «фсё». Хто б що б не казав, для переважної більшості простих дурнуватих росіян, путін – справжній «херой». «Без страху й докору», у блискучих облаштунках, на троні. І їх, простих та пересічних, зовсім не турбує, що той «трон» з їхніх власних кісток! «Вован, жгі!» І «вован» радий старатися, «віджигаючи» все нові й нові страхи, жахи та загрози.

Не враховано у цьому сценарію лише одне: що більше глядачі співпереживатимуть героям, то страшнішою буде їхня доля. За законами жанру, який вони самі й обрали у якості свого реального життя.

Тому – скоро! Дуже скоро все піде за канонами сценарію і доля сьогоднішнього «іменинника» буде реально страшною, глядач очей не зможе відірвати. Тому побажаємо путіну на його день народження якнайскоріше опинитися у фінальних титрах у «чорній рамці».

Вона йому так буде личити!